Трансформатор — це електричний пристрій, який використовує принцип електромагнітної індукції для зміни напруги змінного струму (AC). В основному він складається з сердечника та обмоток; коли змінний струм проходить через первинну обмотку, він генерує змінний магнітний потік у сердечнику, таким чином індукуючи електрорушійну силу у вторинній обмотці та забезпечуючи крок{1}}збільшення або крок-зниження напруги. Через відсутність рухомих механічних частин трансформатори мають відносно просту конструкцію та забезпечують високу стабільність роботи.
Трансформатори полегшують передачу енергії між різними рівнями напруги; в ідеалі вони не змінюють величину потужності, а радше досягають передачі через взаємне перетворення напруги та струму. Первинна та вторинна сторони електрично ізольовані; ця ізоляція не тільки підвищує безпеку, але й мінімізує перешкоди між ланцюгами. Хоча трансформатори зазвичай працюють із високою ефективністю, фактична робота неминуче передбачає втрати міді та заліза-, такі як тепло, що виділяється опором обмотки, а також втрати на гістерезис і вихрові струми в осерді.
На продуктивність трансформатора також впливають такі фактори, як частота, умови навантаження та якість матеріалу. У системах живлення, наприклад, потужність має бути належним чином обрана на основі коливань навантаження, щоб запобігти зниженню ефективності, спричиненому перевантаженням або без{1}}навантаження. Крім того, конструкція трансформаторів для високо-частотних середовищ відрізняється від конструкції силових-частотних трансформаторів, що вимагає суворіших міркувань щодо ізоляції та розсіювання тепла. Разом ці фактори визначають придатність і стабільність трансформаторів для різних застосувань.
